Первый анонс для тех, кто еще не слышал о Летнем марафоне Сеоштейна. Не успели мы еще окончательно соскучиться по Ля Сикрету, как еще один товарищ решил заработать кучу денег на дорвеях в короткие сроки. Если быть точным, то поллимона рублей за 70 дней.

Ще в дитинстві, переживши загибель матері, Генрі відкриває в собі незвичайні здібності з переміщення в часі. У моменти сильного хвилювання, він може потрапляти в майбутнє і повертатися в минуле, але не в силах змінити його. Стрибки у часі спонтанні і непередбачувані, а подорослішав Генрі веде життя відлюдника. Але одного разу він зустрічає Клер і все змінюється …

Якось не звично під час кризи жити з економікою, в якій нічого не змінюється? Точніше, не змінюються податки, не змінюються персоналії, немає ударних будівництв. Такого і у відносно стабільні роки не було, завжди щось конструювати. А зараз — навіть нема чого обговорювати! Курс долара стабільний, нафту в своїх діапазонах, підприємства щось роблять або щось не роблять. Заклик вождя країни про модернізації не виражається у видимих діях. Хоча «розпилі» напевно йдуть. Але на те вони і «розпилі», щоб не «засвічуватися». Що ж відбувається в країні з економічної точки зору? Чому я, як обиватель, не бачу змін?

А може це й на краще, що все йде «за течією». І нас не несе до водоспаду, а поступово прибиває до райської кущам? Придумую порівняння, тому що не знаю, про що саме писати? Можна використовувати слово «криза», але де він? Все йде так, як і було. Просто раніше менше акцентували увагу на щось. Наприклад, у 2005 році у нас в Уфі з моторобудівного заводу було звільнено більше тисячі осіб, але про це голосно не кричали. Я і сам потрапив під скорочення, але це було до кризи. А зараз ті ж явища обговорюються, хоча крім слів — що робиться?

Будуються чи нові виробництва? Або нові дороги? Як не будувалися, так і не будуються. Напевно, вони не потрібні? Будується чи житло — так, я бачу нові будівлі. Це було і до кризи, це є і зараз. Раніше більше відкривалося офісних будівель, перебудованих з фабричних корпусів. Зараз добудовуються житлові будинки. Але й раніше, і зараз купити квартиру дуже складно. Я не маю на увазі чиновників і монополістів — у них завжди є можливість придбати нові квартири. Вони і зараз, в період здешевлення житла, набувають житлоплощу як вкладення своїх грошей. А чи є здешевлення житла? При розгляді реальних ситуацій ціни не знизилися — де, хто і як все це міряє? У простих людей немає доступу до «дешевого» житла.

Ціни в магазині на предмети першої необхідності в черговий раз підвищилися. Медицина подорожчала. Плата за телефон підвищилася. Плата за електрику піднялася. Всі монополісти підняли ціни! А виробники товарів не можуть це зробити, тому що вони конкурують із західними зразками. Монополії — це зло! Чому ж влада не бореться з монополіями? До речі, відповідно до зростання монопольних цін ростуть і зарплати чиновників. Тому влада і не бореться — вона ж не відчуває несправедливості! А навіщо боротися, якщо все і так добре?

Все, мені вистачить! Зробив нову порцію гасел. Може це дозволить стримати злість і прибрати емоції. Ми не можемо впливати на економічні влади країни. Ми не можемо впливати на злодіїв, якими і є монополісти. Нам доводиться жити з тим, що є. У надії на краще.

А чи все так погано? Адже виходить утриматися «на плаву»! Не виходить розвиватися! Та й почуття заздрості заважає. Остання фраза спеціально для тих, хто хоче образити. Заздриш тим, хто купує нову квартиру або нову дорогу іномарку — а де вони гроші беруть? І знаходиш відповідь, коли дізнаєшся, де ці люди «працюють». І розумієш, що сам не прав — при бажанні міг би влаштуватися, та гординя заважає. Так, цей абзац вийшов особистим та відвертим. Невже я й насправді заздрю?

І все ж — що з економікою? Росія нічого не робить і чекає, коли впаде світ, побудований США! Може це правильно, тому що у нас є найпотужніші ресурси! А що мені, особисто, від економіки треба? Ну поміняють закони — і де мій виграш? Лише зміняться одні багатії на інших. Невже доведеться голосувати за комуністів?

Які зміни в російській економіці я не помічаю?

Я не дивлюся серіал «Школа». Та й не має наміру дивитися. Моя дружина подивилася і дала свою характеристику. Що це вульгарщина, яка не відповідає дійсності і зовсім не для дітей. Але її дуже здивувало, що показують в самий добрий час, та ще повторюють, та на першому каналі. Це було після першої серії, коли ще ніякого обговорення не виникло. Я вірю дружині — по телевізору модно показувати чорнуху, ну ще одне «творіння». Однак піднявся шум і я навіть подивився передачу «Судіть самі» про фільм «Школа», яка продовжила піарити цей серіал. Ну як же, адже і фільм, і передача під одним керівником «ходять».

Один з доводів тих, хто вимагає показати найчорнішу правду: «Так це ж є! Значить треба показати!» Да уж, хороший аргумент — існує і порнографія, а чому її школярам не показують? Хоча в цих фільмах обсмоктується природний процес розмноження людства. Взагалі останнім часом недолюблюю деяких «борців проти держави». Вся ця боротьба впирається в охаіваніі дійсності і не зауваженні нічого хорошого. Так і тут — якщо чиновники зажадали заборонити вульгарність на телевізійному екрані, так обов’язково крик про цензуру. Цензура повинна бути! Не можна пропускати на екран те, що заохочує низинні якості людини. Цензура повинна бути на дурість. Повинна бути самоцензура, нарешті! Вседозволеність гірше цензури!

Ще аргумент: «Фільм викликав ажіотаж, його обговорюють і в цьому користь» А що буде, якщо прем’єр-міністр проматерітся в телеефірі? Це підніме величезний шум! Якщо хтось із чиновник пожурить міністра, то «правозахисники» почнуть гнобить чиновника і вимагати правди життя. А інші чиновники знайдуть виправдання екранної вульгарності. Ми всі знаємо, що викликає ажіотаж — те, що вважається забороненим в суспільстві. Заборонений на рівні взаємного, не гласного, суспільного договору. І якщо треба робити піар — досить вивалити все лайно, от і все. До речі, слово «лайно» цілком дозволений. А почему-то слово «г.. Але» не літературно? Якщо часто говорити слово на «г», то такий ажіотаж підніметься! А потім звикнемо і слово увійде в обіг.

А чи правду показують у фільмі? У нас люблять узагальнювати. Звичайно, где-то как-то с кем-то что-то завжди відбувається. Але чи можна це назвати єдиною правдою? Для чого збирати в одному місці все погане? Жоден з моїх двох дітей не зізнався, що показане існує в їхній школі. І в знайомих діти не зізналися. І навіть в передачі діти учасників спору, виявляється, не вчаться в таких школах. А де ж такі школи? Аргумент: «А от якщо не покажуть, то такі школи будуть!» А не навпаки? Якщо ні поганого прикладу, то навіщо його придумувати? До речі, невже у нас кожна сьома мама неповнолітня? Чому я живу в іншому світі, де немає ні того поганого, що говорять «правозахисники», ні того доброго, що каже офіційна статистика! Все до того, що «Не вірю!» Я бачу лише розкручування молодого режисера, а не творчий процес.

І все ж, чи повинно телебачення займатися вихованням людей? Або лише батьки повинні цим займатися? Якщо має, то як виховувати і чого навчати? Я, як батько, забороняю дітям дивитися телевізор взагалі! Але не жорстко, вони мене не слухають і дивляться все підряд. І дивляться не тільки чорнуху, але й жуйку у вигляді серіалів. А мені б хотілося, щоб телебачення вчило жити по-людськи, а не вважати всіх бандитами, і не хвалити звідкись взялися добрих нових росіян. Мені реально цікаво подивитися про життя тих людей, які працюють поруч зі мною. Це і лікарі, і вчителі, і інженери, і секретарі, і школярі зі студентами, і навіть робітники. Вони кожен день вирішують якісь проблеми. Але у них є своя нормальне життя — чи книги читають, або в походи ходять, або на гітарі грають, або програми пишуть, або займаються спортом, або фотографують, або просто люблять посидіти і посперечатися про життя. Раніше ж були такі фільми! Може для «правди життя» і щось таке показувати на ТБ? Напевно це нудно і не викликає ажіотажу. І, як наслідок, ні грошей, ні слави, ні рейтингів.

Шостий абзац вже зайвий для теми .. І все-таки хочеться сказати про Бенедиктова, який мимохідь, буденно, звично — у своєму коментарі образив опонента. І сам цього не зрозумів. Як же люди звикають полемізувати, ображаючи особистості, а не обговорюючи доводи! Раніше це помічав за партією при владі, але журналістська опозиція зараз постійно використовує цей прийом маніпуляції. До речі, в кінці першого абзацу я сам використовував аналогічний прийом маніпулювання, зачепивши якихось керівників першого каналу. Ну себе-то можна і пробачити

Шум через черговий вульгарною багатосерійної пустушки. Оце, не дивився, а суджу.

Головне, хочеться мирного і розвивається України. Хочеться, щоб народ любив свою батьківщину, а не прагнув поїхати і обхаять. Добре, якщо поважають себе, тому що лише в цьому випадку можна поважати інших .. І далі багато гарних слів .. Те ж саме бажаю Росії.

Не думаю, що від результатів виборів дуже багато чого залежить. Так, результати можуть бути не передбачувані. Але, подальший розвиток подій можна вгадати. Буде боротьба в Раді, будуть «підніжки» в економіці і політиці. У жодного кандидата в президенти немає явного більшості і можливості нормально займатися розвитком країни та покращенням життя громадян. У кращому разі, Україні треба 3 роки, щоб стабілізувати суспільство, направити енергію на планомірне творення, а не на шарахання. У гіршому випадку, Україна розвалиться на кілька частин, десь пробомбятся НАТО, десь збунтується сам народ, підтримує хтось. Але для кого цей варіант гірший? Мені, в Росії, з Башкортостану чомусь досить байдуже подальший розвиток подій. Звучить для кого-то страшно, що до України я зараз ставлюся так само, як до США. Це їхні проблеми! Треба платити за свої дії, нести відповідальність за свої рішення. СРСР заплатив за тупість своїх керівників. Жителі Росії платять за те, що не мають своєї думки. А може і мають?

І все-таки краще світ, ніж війна! Тому хочеться, щоб до влади в Україні прийшов розумний, мудрий, спокійний чоловік. Природні ресурси в Україні не найгірші, теплий клімат, промисловість розвинена, люди розумні — не треба їм заважати жити! Не треба людей стравлювати один з одним! Краще стати скромніше, ніж вип’ячувати свої суперечки. А вже далі видно буде. Але чи знайдеться такий лідер? Але не купиться чи народ на чергові гасла? Є надія, що криза підкосила можливості США по дестабілізації ситуації. А саме так сприймається з нинішнього часу і з моєї території те, що відбулося в Україні 5 років тому. Може дарма написав про США — назвуть пропагандою. Та й мені не хотілося б, щоб так писали про Росію. Ну вже що думаю — те й пишу.

Якщо бути провісником .. У першому турі переможуть Янукович і Тимошенко. У другому турі хто б не переміг — будуть народні ходи, хвилеподібно перехідні з бойових зіткнень в рок концерти. При хорошому збігу обставин, через півроку, призначений переможцем переведе чвари в Раду і спробує стабілізувати економіку. При середньому розвитку подій регіони оголосять суверенітети і країна зникне з карти Землі як суверенна держава. При поганому розвитку подій з’явиться надзвичайний стан і розвал країни, очолюваний Ющенком, буде супроводжуватися кров’ю.

І все ж .. У другому турі переможе Тимошенко і це не дасть країні розвалитися. Тому що Янукович не піде до кінця і, сподіваюся, пошкодує свій народ. Якщо Янукович переможе, то Тимошенко сама створить ситуацію, коли Україна буде в керованому хаосі. І хаос переросте в «середнє» розвиток подій. Загадувати «на далі» поки не виходить.

За традицією, написано сумбурно і не з метою здатися самим розумним